Грузія: море, гори і столиця
Давно хотів поїхати в Грузію – дуже багато чув позитивного про саму країну і людей. Нарешті випала така можливість. До планування маршруту підійшов досить ґрунтовно, зокрема до транспортної частини. Вирішили, що дві ночі зекономимо на готелях і проведемо в дорозі. Але про все по порядку.
Виліт з Києва
Вилітали з Києва в 19.45, попередньо зробивши чекін на сайті МАУ. Це дуже сильно економить час. Вам не доводиться стояти у загальній черзі, просто підходите і скидаєте валізи на окремій стійці (якщо вони у вас є). Так як ми приїхали завчасно, і зареєструвались на рейс, то пройшли все дуже швидко.
Згідно розкладу літак МАУ мав прибути в Тбілісі в 23.30. Все б нічого, якби не наш поїзд відразу в 1.10 в Батумі. Знаєте, в такі моменти якраз включається закон підлості. Мій багаж виїхав тупо останнім. Добре, що ми завчасно організували собі таксі. Встигли якраз чітко.
Поїзд із Тбілісі в Батумі не справив належного враження – все як в нас, нічого особливого. Їхали експресом (приблизно такі в нас їздять наприклад по маршруту Київ – Кам’янець-Подільський)
Купити квитки можна на офіційному сайті залізниці http://www.railway.ge/, там є навіть російська мова, так що проблем не буде. Щоправда сам сайт не надто зручний в користуванні, тому ми брали на сайті http://biletebi.ge, там якось все зрозуміліше.
Батумі
Приїхали ми із самого ранку в сусіднє село біля Батумі (залізничний вокзал у місті будується). Тут на нас просто “напала” зграя таксистів. Ми відразу на покерфейсі пішли до маршруток. Було дуже рано та й дорога виснажила. Як наслідок – проїхали Батумі і опинились аж біля турецького кордону. Норм оглядова екскурсія побережжям :). Ціна такого задоволення 3 ларі (~30 грн). Зворотньою маршруткою повернулись в місто і вже цього разу не тупили.
По приїзді в хостел нам дуже пощастило. Не зважаючи на те, що поселення аж в 14.00, власниця нас люб’язно поселила ще в 8.00. Так, що рекомендую TJ+ Hostel.
Після ранішнього душу і мінімального відпочинку, пішли гуляти містом.
Відразу, що кидається в очі – це сучасне і відбудоване місто. Видно чимало нових новобудов і т.д. І це круто, особливо порівнюючи із окупованою Абхазією.
Новобудов багато
Сподобався місцевий пляж. Замість піску – ідеальне гладке каміння
Типовий ландшафт Батумі – газони і пальми
Старої архітектури в місті не так багато (бачили лише одну церкву), зате дуже багато всього сучасного. За два дні встигли покататись на оглядовому колесі, канатній дорозі, погуляти містом. В морі не купались – ще поки дуже холодно. Останнє, до речі, ну дуже красиве.
Безкоштовний міні-зоопарк
Море – круте
Другого дня вирішили ще поїхати по околицях. Вибрали село Гоніо, зовсім близько від Батумі. Там крута фортеця залишилась. Подивились музейні експонати. Кажуть, що тут (за переданням) похований один із євангелистів – св.Матвій.
Залишки акведука
“Місцеві монети”
Маршрутка у село коштує всього 1 ларі. Раджу поїхати туди для різноманіття.
З вибором хостелу нам знову пощастило – власниця дозволила залишити речі аж до автобуса (який пізно ввечері).
У Батумі є новий автобусний вокзал, який виглядає дуже круто. Єдиний мінус – він фіг зна де розташований. Оскільки наш автобус був аж в 1:00 ночі, ми вирішили пройтись і перевірити локацію. Тут ми припустились двох ключових помилок:
а) йти далеко;
б) бронь через емейл (саме так ми забронювали) це не 100%. На 1:00 квитків вже не було, тому перебронювали на 24:00;
Ціна квитків на автобус – 20 ларі (200 грн).
Щоб ви не потрапили в таку історію, рекомендую відразу заплатити за квитки на сайті. Тоді про його існування я не здогадувався 🙂 Сам автобус дуже сподобався. Тут все було на рівні – вайфай, персональна мультимедійна система (щоправда увесь контент грузинською), зате можна там через usb-слот зарядити телефон, безкоштовний чай-кава. З мінусів – бортпровідник не знав англійської (!) і навіть російської (!!!) 🙁 Але нічого, доїхали.
В Тбілісі були біля 6 ранку. Відразу поїхали пити каву в центр, а далі на автостанцію Дідубе, у пошуках маршрутки в с.Степансмінда (колишнє с.Казбегі).
Степансмінда
На станції Дідубе (однойменна станція метро) класична грузинська історія – автобуси знайти не так легко, зате ну дуже багато різного роду бариг і таксистів. Після 10 хв. безуспішних пошуків, я на свою голову запитав де автобуси на Казбегі. Відразу знайшовся мужичок, який (ну дуже) навис над нами, щоб ми їхали з ним, а не на маршрутці. Каже: ” Давай за 15 ларі завезу”. Після вмовлянь ми погодились і не прогадали. Стандартна маршрутка коштує 10 ларі, але має мінуси – їде довше та й рівень комфорту зовсім не той. Ми ж побачили чимало цікавого по дорозі і зупинялись в цікавих місцях. Побачили шикарний панорамний комплекс високо в горах і стару церкву.
Панорамний вигляд по дорозі в Степансмінду
Вигляд на Казбегі по дорозі на гору
По приїзді в саме село відразу пішли заселятись в наш гестхаус. Власник – дуже приємний грузин Гела. Все показав, розказав і був дуже гостинним. Як бонус у локації – шикарний вигляд на гору Казбек. Будете в Казбегі, заселяйтесь тут – Soul Kazbegi Guesthouse.
Взагалі у місцевих грузинів хороший бізнес – за 50 ларі вас підвезуть джипом відразу до діючого монастиря на висоті більше 2100 м. (основна туристична принада в Казбегі). Ми вирішили ризикнути і піднятись самотужки. Важко, але терпимо. 2 години і ми на горі. Ефект неймовірний. Їхали би машиною не побачили би багато цікавого.
Це вже на вершині. Тут неймовірно
Корови на дорозі. Ну, а шо?
З гори спускались набагато швидше. Вже десь за годину були в гестхаусі, відпочивали. Все таки недоспані ночі і дорога далась взнаки – вирубались ще в 21.00 🙂
Наступного дня, поснідавши, дочекались маршрутки о 12.00. Далі 3 години в дорозі, 10 ларі і ми в Тбілісі.
Тбілісі
Столицю ми залишили на закуску. Жили в готелі ES Hotel, який зовсім не далеко від метро і кілька зупинок до центру. Власник готелю – Георгі, дуже гостинний. Таке враження, що жили просто у друзів, яких знаємо давно. Одного вечора ми дегустували грузинське вино, говорили про наші країни, розказували різні історії. Знаєте, те, як в анекдотах розказують про грузин і тости під час застілля – правда.
Сама столиця дуже сподобалось – тут чимало як нових будинків, так і старої архітектури. Деякі церкви навіть з 4-5 століття!
Сучасний міст свободи
Біля церкви св.Трійці
Зустріли навіть такі графіті 🙂
І такі штуки в автомобілях
Фунікулер ввечері
Взагалі за 3 дні у Тбілісі вдалось погуляти центральною частиною міста, попробували практично все з місцевої кухні, прокатались канатною дорогою і навіть два рази піднялись на фунікулері (вдень і вночі це зовсім різні речі). Тбілісі дуже сподобалось своїми вузькими вуличками і гармонійним поєднанням сучасного і старовинного.
Взагалі тиждень у Грузій проминув дуже швидко. Ще би! До хорошого швидко звикаєш. Додому повертались раннішнім рейсом. Цього разу заминок із багажем не було – тут сумка виїхала одної з перших 😉
Як короткий висновок, у Грузію треба їхати і надіюсь, ще якось обов’язково поїду туди, адже місць в яких ще не бував там дуже багато 🙂
Більше фоток з поїздки у Фейсбуці.
а как лучше лари покупать?
зовсім небагато (60 ларі) я купив у друзів, у яких залишились після поїздки. Купив завчасно, бо знав, що треба буде оперативно сісти в таксі і доїхати до поїзда. Якби не ця особливість, то можна сміло їхати з доларами чи євро. Особисто я міняв трохи того і трохи іншого. Обмінників дуже багато, єдине, що варто перепитати чи вони без комісії.
Вот почитайте перед поездкой, это важно https://1trek.com/udivitelnaya-gruziya/
Про враження від поїздки у Грузію читайте також у №11 журналу Експеримент. І дякую за цікавий матеріал :)!