ФортМісія 2010. Спекотний прикордонний фест
Вчора повернувся з фестивалю ФортМісія. Не можу не описати свої враження і перебіг подій на ньому. З Копичинців доволі далеко туди добиратись. Село Поповичі фактично знаходяться на кордоні з Польщею, тобто приблизно 300 км. від нас. Добиратись вирішили так, щоб вийшло по мінімуму по грошах, особливо мені, адже це перший фест на який я їду без студентського квитка. Отже, просинаємось дуже рано і йдемо на дизель Заліщики-Тернопіль, 8 грн і ми в Тернополі о 7.36. В 8.40 приїжає електричка на Львів, це ще 11 грн, в 11.36 ми вже в західній столиці. Відразу із залізничного вокзалу сідаємо на маршрутку, котра і везе нас в самі Поповичі, , це ще 20 грн. Отже, 8+11+20=39 грн.
Тільки повернули з Шегинь в самі Поповичі як почався перший курйоз фесту – через великі отвори в задніх дверях в салон по ацькому почало задувати порохами. Бідний Віталік, який саме стояв там, при вході. Ще й водій трошки затупив, пропустив поворот на фестиваль. Прийшлось ще трошки пиляти пішки, зато витерли взуття в росяну траву.
Приїхали, розкладатись прийшлось на сонці, всі “козирні” місця зайняті вже в лісі, щоправда потім ніхто не шкодував, бо в лісі були шалені комарі, а у нас хоч і спека, але не кровососів було поменше, та ще й сцену видно дуже добре.
В перший день мали лабати з мені відомих це Пропала Грамота, Мертвий півень, Горгішелі та інші. Взагалі на фестивалі було доволі багато атракцій. Велика та мала сцена, театральна сцена, купа лендарту по лісах, форти і т.д. Щоправада в перший день не було вдосталь сил, що бігати між тими чи іншими сценами. Це вже зробили на наступний день.
На наступний день проснувся від того що нагрівся намет. Серед ночі якийсь чувак десь з добру годину посилав іншого чувака з протилежного кінця табору. Якось не дуже і виспався. Як тіки відкрив очі, зрозумів, що потрібно десь шукати якусь водойму, бо висидіти буде нереально. Зробивши розвідку на місцевості (вилазка в село), дізнались, що недалеко є ставок, але він обгороджений, а інший, за словами місцевих ніби ні. Нам показали дорогу. Поки йшли, натрапили на ферму, де з водонапірної башні (на наше щастя) перетікала вода – чим не ставок. Круто, тільки трохи холодно.
Знайшовши все таки ті стави, були трохи розчаровані. Один і справді був загороджений власником, а інший відверте пересохше болото.
Проте ми не здавались. Трошки відпочивши поперли на річку Вігор, притоку Сяна. Навіть нелегально побували в Польщі 🙂 Водичка там чиста, от тільки йти трохи далеко. Йшли десь з добру годину.
Взагалі говорячи про атмосферу, то вона дійсно надзвичайна. Народ класний, всі бавляться 🙂
Перед сценою під ногами приємне сіно, можна було повалятись в ньому, покидатись, що і було зроблено 🙂
В суботу на сцені в хедлайні виступав Тартак, реально порвало всіх. Давно так не бачив щоб всі скакали і веселились! От тільки і підвипивших було багато. Кілька дуже кумедних алкотрешерів.
На третій день все почало виглядати доволі мляво, мабуть через те що 3-й день фактично був зроблений для місцевого населення – виступи народних колективів Мостисьчини ну чось ніяк не приваблювали. Післяобіду зібрали торби і вирушили додому. Назад трошки грошей більше потягнуло. Маршрутка до Львова – 25 грн., у Львові нас обрадували відсутністю квитків на поїзди до Тернополя. До 3 ночі потусувались по Львову і його залізничному вокзалі. 22 гривні і ми о 5 ранку у Тернополі, ще 13 гривень і автобусом вертаємось на Копичинці. Підсумок – 22+25+13=60 грн. Отже дорога туди-назад без студентського вийшла 39+60=99 гривень, що не так вже й багато за такий класний фест і таку довгу дорогу.
Говорячи про фестиваль в цілому сміло можна сказати, що я сюди ще повернусь. Звичайно є певні прорахунки в організації, як то адські черги за питною водою, чи надто довга дорога. Але в загальному фестиваль залишає якнайкращі враження, а форти, кордон додають йому певну родзинку. Фоооорттт МІСІЯ!
P.S. Для копичинцького сайту написав більш офіційний звіт – читати тут
Постовий: Цікавитесь власною безпекою та охороною, тоді вам будуть цікаві цены на CISA в Москве, котрі вам будуть дуже корисними
