Молдова і Придністров’я: два різних полюси
Щоб якось урізноманітнити життя, у листопаді вирішили прокататись на вихідні у якусь із країн, в яку не треба візу. Вибір був не надто великий – Росія і Білорусь відпали відразу, а потім ми згадали про Молдову.
Для подорожі вибрали 8-9 листопада – погода виявилась досить ок.
Україна
Із Києва їхали експресом у Могилів-Подільський і вже вночі були в місті. Готелів там не так багато, на booking.com взагалі нема, тому треба гуглити і бронювати як колись – по телефону.
Пам’ятник Джону Леннону у Могилів-Подільському
Переночувавши, вирушили зранку штурмувати кордон. Як такого штурму не було, зовсім мало людей на пішохідному переході . Більше того, місцеві мотаються туди-сюди просто так, щось тут, шось там прикупити.
Петро, наприклад, забув зарядне в готелі, так адміністратор йому його через кордон пронесла 🙂
Молдова
У місті Отакі (вже Молдова) десь годину чекали автобуса на Кишинів.
У Кишиневі зупинились в Chisinau Chill Hostel. Але не раджу його. Як виявилось, в хостелі були клопи, але про це ми вже дізнались зранку 🙁
Сам Кишинів досить-таки не багате місто, але видно, що сюди добралась цивілізація. Все є – класні заклади і т.д. Дещо здивував практично центральний парк, але якийсь аж дуже він був закинутий – сходи розбиті і т.д.
У одній із кафе спробували доброго молдовського вина, воно дійсно круте.
Придністров’я
Націкавіше нас чекало попереду. Ми вирішили повертатись на Київ через Одесу, заодно транзитом проїхатись через невизнану республіку Придністров’я.
Наша подорож розпочалась із Кишинева, де ми в автобусі заповнювали декларацію ПНР. На кордоні ПМР і Молдови, як такого кордону нема, точніше нема молдовських прикордонників. Лише КДБ ПМР.
Пред’явивши документи, нас особливо не затримали.
Перше місто ПМР було Бендери. Ніби зовні все ок, але насправді таке враження, що потрапив у СРСР. Всюди відповідні банери, а при виїзді з Бендер в сторону Тирасполя стоять російські “миротворці”. Дивне відчуття.
Із Бендер в Тирасполь їхали тролейбусом. Також досить дивно, адже відстань між ними десь 20 км.
У самому Тирасполі ми побули лише кілька годин, за цей час:
– почули розмову про кроваву хунту в тролейбусі;
– на нас тикали пальцем, бо ми були туристами;
– пристав чувак, який почав запитувати, чи в Києві ще не ріжуть дерева перед зимою (тіпа газ відключили, хохли мерзнуть)
– на вокзалі онлайн Россия 24.
Приїхали в Тирасполь ми якраз вчасно, адже за 30 хв мав бути останній автобус на Одесу. Автобус успішно запізнився, але врешті ми таки виїхали.
На кордоні з Україною, КДБ придовбались, нас вивели всіх із автобуса. Розпитували чого приїхали і навіть заставили фотки показати на фотіку. Руский мір, він такий 🙁
Висновки: Молдова ок, ПМР – такоє, не раджу туди їхати.
