Словаччина: Кошице близько
4 вихідні дні, які подарував нам День Конституції, я вирішив витратити і відвідати Словаччину. Ця країна зовсім близько, але до цього не виникало нагоди туди поїхати.
Вибір впав на Кошице, куди дістатись дуже просто, через Ужгород. Із Києва зручно їхати поїздом №100, який прибуває в Ужгород у 8.10 ранку.
Нам пощастило, адже відразу з поїзда ми пересіли в Blablacar. Якщо потрібних поїздок немає, є альтернативний варіант – автобус в 8.30. На щастя, автобусна станція в Ужгороді зовсім поряд від залізничного вокзалу і можна встигнути 😉
Кордон зі Словаччиною знаходиться практично в межах міста, що дуже зручно. Щоправда є свої мінуси. На кордоні традиційно безліч автомобілістів на словацьких номерах, які просто раз в 5 днів мають проїжджати кордон, щоб не розмитнювати машину. Локальна особливість.
Загалом проходження кордонів зайняло десь 2 години, що по місцевих мірках – середній результат (підозрюю автобусом було би швидше, оскільки для рейсових є окрема черга).
У Кошице ми потрапили близько 12:00 по місцевому часу. Цього разу жили в квартирі, яку зняли через Airbnb (якщо зареєструєтесь по моєму посиланню, то навіть якусь знижку на проживання отримаєте). Дуже раджу такий варіант. Проживання в квартирах має свої плюси – це комфорт, розташування, а як бонус – нас поселили швидше від зазначеного часу на 2 години!
Саме місто Кошице дуже приємне – старе місто хоча і не дуже велике, проте цього достатньо, щоб погуляти цілий день.
Другого дня ми вирішили поїхати в Списький замок – один із найбільших замкових комплексів Східної Європи. Дістатись туди із Кишице (принаймі зранку) напряму не вийшло, тому прийшлось їхати у 8.15 через містечко Presov. Десь близько 10 ранку ми були вже на місці. Ціна квитка вийшла близько 5 євро.
Сам Списький замок розташований на горі, яка знаходиться в кількох кілометрах від містечка Spisskie Podhradie. Так що готуйтеся дряпатись вгору.
Вхід в замок коштує: 6 євро – повний огляд, включаючи верхню і нижню частину замку і підйом на вежу, 3 євро – тільки вхід на нижню частину.
У самому замку є музей, церква і навіть кімната катувань (класика 😉 ).
Із дорогою назад нам пощастило. В обідню пору курсує кілька прямих автобусів в Кошице.
Далі було ще півдня “на погуляти” по Кишице, а зранку додому.
Майте на увазі, що автобусів в Ужгород не так і багато – один у 8.30, один в обід та ввечері. Ціна квитка – 7 євро. Так що, якщо плануєте встигнути на вечірні поїзди на Львів чи Київ, то є ризон їхати ранковим автобусом.
Загалом Словаччина залишила хороший післясмак – дуже схожа мова, багато чого зрозуміло без перекладу, приємні ціни (незважаючи на єврозону, тут дешевше ніж в ті й ж Литві), класна природа (поруч Татри). Є шанс, що сюди повернусь ще 😉
Більше фото тут: https://www.facebook.com/tdyoma/media_set?set=a.10209662142173521.1073741892.1328383507&type=3
Автобусы все такие же старючие икарусы с Ужгорода?
Моя поездка в Кошице и дальше: http://rotozeev.net/page/slovakiya-etim-letom-transport-poezda-i-gory
Ні, була якась Scania здається. Тобто норм впринципі