Ви знаєте, працюючи в інформаційному полі регіональних ЗМІ часто стикаєшся з різною інформацією, моніториш різні сайти. Сьогодні зовсім випадково натрапив на сайт Гусятинської районної ради та держадмінстрації. Раніше читав у блозі Петра Нека про торгівлю лінками на одному з державних сайтів Львівської області, і яким було моє здивування коли натрапив на схожу ситуацію на сайті нашої районної влади.
Розкажу вам одну страшну історію про банк, котрий не можна називати. Саме так вже довший час називають один відомий український банк в мережі Twitter. До цього мені якось було досить фіолетово, все що було потрібно я з їх допомогою робив. Так було до сьогодні.
Виходив з кінотеатру “Батерфляй. Ультрамарин”. Якась машина зливала якусь зелену фігню прямо на проїжджу частину. Скайнет?
От чому так буває завжди? Коли чогось сильно-сильно прагнеш, обов’язково стається якась фігня, яка зводить всі плани в порошок. І що саме гірше, що ти не в силах щось змінити. Ну буває таке що ти сам облажався, щось не так наробив чи щось не так сказав – тоді можеш злитись хіба що на себе і
Заголовок яскраво відображує те що твориться в українській політиці, а особливо відношення людей до наших рідних горе-політиків. Ще вчора протягом дня дивився телевізор, слідкував за твіттером та інтернетом. Люди чекали… На що? На те що виграє менше зло? Після оголошення екзітполів стало очевидним те що давно осіло в мене в думках, десь глибоко, але осіло.